Як відомо землі, на яких розташовувалася Ровенецька слобода - «предок» нашого міста, які довгий час належали Війську Донському. Головним адміністратором, поліцмейстером і суддею тут був військовий отаман. У своїй діяльності він спирався на Громадянський уряд і Розшукні начальства.
Громадянський уряд було створено Височайшим указом імператриці 16 лютого 1775 року, він був головним громадським органом, який відав усіма військовими справами, одночасно будучи вищою судовою й поліцейською інстанцією. У 1797 році він був скасований і відновлена Військова канцелярія, яка стала виконавчою установою, організуючою і координуючою діяльність всіх органів влади в області. При цьому вона була також головним слідчим органом по найбільш значущим державним злочинам - судом першої інстанції у кримінальних справах та Вищим цивільним судом для населення області Війська Донського.
Другою ланкою управління у Війську були Розшукові начальства (в округах). Вони остаточно сформувалися як установи «земської поліції» до початку XIX століття. Компетенція Розшукових початків була дуже широка: адміністративні, поліцейські, судові, військові, господарські та фінансові справи.
За «Положенням про управління Військом Донським» від 26 травня 1835 року Розшукові начальства перестали виконувати функції судового органу, за ними збереглися тільки поліцейські і адміністративні функції.
Скасування кріпосного права в 1861 році спричинила за собою проведення реформ у різних сферах життєдіяльності держави, в тому числі це стосується і органів правопорядку.
У складі Розшукових початків були введені посади станових засідателів, райони дислокації початків поділені на ділянки, у всіх козацьких і селянських поселеннях Дона створювалася виборна «станична сільська поліція».
Ровенецька слобода входила до складу Міуського розшукового начальства. З 1861 року вона була волосною слободою Ровенецької волості Міуського, а з 1888 року Таганрозького округу. У волость крім слободи входили селища: Грибовахський (Грибовський), Козабеловський (Номикосов), Каршино-Вишневецький.
В адміністративному відношенні волость входила до складу спочатку першої, а потім з 1887 року шостої, а з 1908 року десятої заседательської ділянки Таганрозького округу. У 1869 році окружні Розшукові начальства були перейменовані в окружні поліцейські управління. В кінці 70-х-початку 80-х років XIX століття посади станових засідателів були скасовані, у великих станицях засновані посади поліцейських приставів на правах дільничних засідателів, запроваджено інститут поліцейських урядників.
В такому вигляді система органів правопорядку проіснувала до 1917 року.
На дільничних засідателів лягав основний обсяг роботи щодо реалізації правоохоронної діяльності на дорученій ділянці. Умови праці були досить складні. Дільничні засідателі здійснюючи стягнення недоїмок і платежів, виконуючи доручення урядових установ, проводячи дізнання по правопорушеннях посадових осіб органів місцевого самоврядування, були позбавлені можливості своєчасно вживати заходів до припинення кримінальних злочинів, масових заворушень тощо.
20 листопада 1864 року указом Олександра ІІ в Росії були введені «судові статути», згідно з якими скасовувався старий становий суд і вводилась загальна рівність перед законом. 21 травня 1871 року були затверджені «Тимчасові правила про запровадження світових судових установлень в землі війська Донського». Введення світового суду відбувалося на тих же принципах, що і в решті Росії. Старі судові начальства при цьому ліквідовувалися. Посади мирових суддів були виборними.
Оскільки на Дону не існувало в цей період земських установ, які в Центральній Росії відали виборами світових суддів, цей обов'язок покладено на тимчасові окружні виборчі збори, підпорядковані тимчасовому військовому комітету. Ці комісії склали списки осіб, які мають право брати участь у формуванні світового суду.
Вибори дільничних мирових суддів пройшли в січні 1871 р., а вже в липні-серпні 1871 р. мировий суд на Дону почав діяти.
Суворо карали в XIX столітті і за шахрайство. За обман і обвіс при купівлі, продажі або обміні товарів і грошові обрахування, в залежності від завданої позивачу шкоди, можна було потрапити у в'язницю на строк до трьох місяців. За привласнення знайдених грошей або речей, приховування краденого, розтрату чужого рухомого майна теж слідували суворі вироки.
У Міуському окрузі знаходилися п'ять світових ділянок. Ровенецька слобода разом з волостями Краснянської, Павлівської, Ребриковської, Картушинської, Дяківської, Нагольно-Тарасівської та Дарьевської входила до 1-ї світової ділянки.
Постійне місце перебування світового судді спочатку знаходилося в Дякові, потім, з 1875 по 1888 рік, в сел. Міллерово-Каменський. З 1899 року мировий суддя перебував у Ровеньках.
Наводимо список світових суддів по 1-ої світової ділянки:
1873-1874 рр. - титулярний радник Семен Пилипович Номикосов,
1875-1888 рр. - відставний ротмістр Олександр Миколайович Міллер,
1890-1893 рр. - статський радник Андрій Павлович Краснощеков,
1894 р. - колезький секретар Константа Олександрович Сергєєв,
1895 р. - колезький асесор Костянтин Іванович Лук'янов,
1896 р. - не має чину Микола Юрійович Волтатис,
1897-1907 рр. - губернський секретар (з 1904 р. титулярний радник) Костянтин Петрович Каюпогин (Коклюгин),
1908-1916 роках - колезький асесор (з 1909 р. надвірний радник Микола Юрійович Волтатис.
У 1870 р. на Дону було введено інститут судових слідчих, затверджений військовий прокурор.
В січні 1871 р. була створена Обласна поєднана судова палата у кримінальних та цивільних справах. Це була тимчасова установа, вона діяла до введення на Дону загальноімперської судової системи. У 1873 р. в області Війська Донського було утворено два окружних суду: Новочеркаський і Усть-Медведицкий. Апеляційною інстанцією над донськими окружними судами стала Харківська судова палата. При окружних судах у тому ж 1873 р. почав функціонувати інститут присяжних засідателів. Після Жовтневої революції 1917 р. система судочинства зазнала істотні зміни. Всі судові установи, що діяли до цього, спеціальним декретом були скасовані, у тому числі і інститут мирових суддів. Були створені народні суди в якості судів першої інстанції. Склад суду обирався місцевими. На жаль, жодних матеріалів про те, як здійснювалася реформа в Ровенецкой слободі, в архівах знайти не вдалося.
В 1943 році (слобода до того часу вже мала статус міста) у Ровеньках був заснований народний суд першої ділянки Ровеньківського району, він розташовувався на вул. К. Маркса. У 1946 році народний суд другої ділянки Ровеньківського району, який розмістився в п. Дзержинському. В 1960 році ці ділянки об'єднали, і суд отримав статус районного народного суду міста Ровеньки. Він знаходився в мкр. Чернігівському, на вул. Чехова.
У січні 1963 року Ровеньківський район розформували, і суд став іменуватися Ровеньківським народним судом. З кінця 90-х років його знову перейменували - Ровеньківський міський суд.
Ровеньківський міський суд очолювали: Павло Федорович Донцов, Василь Іванович Рибальченко, Едуард Васильович Савилов, Олександр Васильович Крикун, Тамара Анатоліївна Ляміна, Сергій Володимирович Ладиченко, Микола Миколайович Божко.
В Ровеньківському міському суді в різні роки працювали судді: Михайло Петрович Запорожець, Василь Петрович Огурецький, Світлана Сергіївна Бур'янова, Віктор Анатолійович Колтун, Володимир Микитович Спиридонов, Володимир Миколайович Іващенко.
З 2001 року Ровеньківський міський суд Луганської області знаходиться в чотирьохповерховій будівлі за адресою м.Ровеньки , вул. Леніна, 41 а.
На теперішній час Ровеньківський міський суд очолює голова суду Маринін Олександр Вікторович.
_03_03.png)
